ЦІКАВИЙ РЕПОРТАЖ

31.01.2019р. Останнім акордом у проведенні історичної декади «Відродження нації» став квест «Знання – це сила у всі часи», який відбувся в рамках внутрішньоліцейного етапу Всеукраїнської дитячо-юнацької гри «Сокіл» («Джура») , інтелектуально-мистецького комплексу «Козацькі забави» у номінації «Інтелектуальна гра-вікторина «Відун»».

Кошові отамани: Тамара Степанівна Мороз, Микола Іванович Гломозда та Валентина Миколаївна Брунець підготували цікаві запитання для команд: «Вернигора» та «Крутивус». На зупинках: «Краєзнавча», «Історична» та «Мистецька» учасники квесту показали винахідливість та гарні знання з історії України .

Суддя квесту – Наталя Володимирівна Гломозда , після підрахунку голосів та ради з кошовими отаманами, оголосила переможців, ними стали: міцна дружба, надійна підтримка та гарні знання, які проявили учасники інтелектуальної гри.

Після завершення квесту всіх чекали солодкі призи.

У СВІТІ В КРАЇНІ У НАС

В Куликівському ПАЛ протягом січня 2019року триває конкурс творів-мініатюр «Родина – мій дім, мій оберіг». 29.01.2019р. цю акцію підтримали кухарі І курсу. Тетяна Іванівна Герасименко, викладач української мови та літератури запропонувала тему творів: «Сім’я - це …». 

Що пригадується, в першу чергу, при слові сім’я? Які почуття переповнюють душу? Чи спливають перед очима найближчі й найрідніші люди. Ті люди, які піклуються , турбуються, коли відбуваються невдачі, й тривожаться, коли погано. Що таке сім’я ? Чи завжди це згуртоване коло дорогих серцю людей, що виховують з самого дитинства й бажають успіху й щастя... Цими думками погодилися поділитися наші учні у своїх творах.

ЦІКАВИЙ РЕПОРТАЖ

Цікавий екскурс в історію України «Козацька слава не поляже, а сама про себе розкаже, в рамках фестивалю – конкурсу самодіяльної творчості «Україно, співаймо разом» під гаслом «Мужність - творить перемогу, єдність - творить непереможених», інтелектуально – мистецького комплексу «Козацькі забави» внутрішньоліцейного етапу Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура») в номінації «Творчо-мистецький звіт «Ватра»», відбувся 29.01.19р. в Куликівському ПАЛ. Учні гр.. К-182 під керівництвом Брунець Валентини Миколаївни розповіли про героїчну сторінку української історії доби козацької.
Захід відбувся у святково прикрашеній залі та супроводжувався мультимедійною презентацією.

З ТЕТЯНИНИМ ДНЕМ !

ДУХОВНІ СКАРБИ НАШОГО КРАЮ ТА МОЄЇ РОДИНИ

В рамках місячника народознавства «Обряди та звичаї мого краю та моєї родини», що проходить в ДПТНЗ «Куликівський професійний аграрний ліцей» в січні 2019 року, вихователь гуртожитку Валентина Миколаївна Брунець, за підтримки ІА «ПРЕС-ЦЕНТР», пропонує учням, батькам, викладачам, майстрам в/н і всім бажаючим долучитися до створення віртуального колажу – спогаду «Духовні скарби нашого краю та моєї родини».
Нам цікаво, які скарби-обереги зберігаються у ваших родинах.
Тим часом, вашій увазі пропонуємо невеличку розповідь про рукодільницю, бабусю Валентини Миколаївни – Ганну Макарівну Жеребко.

                                                                        ЕТЮД-СПОГАД

Рушник на стiнi… Не було в Українi жодної оселi, якої б вони не прикрашали. Хата без рушникiв, казали в народi, — що родина без дiтей. Про рушники говориться i в iнших народних прислiв’ях:

Рушник на кiлочку — хата у вiночку.

Не лiнуйся, дiвонько, рушники вишивати — буде чим гостей шанувати.

Рушник iз давнiх-давен символiзував не тiльки естетичнi смаки, вiн був своєрідною вiзитною карткою, обличчям оселi, а вiдтак — i господинi. По тому, скiльки та які були рушники,

складалася думка про жiнку, i дочок. Нiщо, здається, так точно не характеризувало жiночу вправнiсть, майстернiсть, охайнiсть i працьовитiсть, як цi вимережанi рукотвори.

Без рушника, як i без пiснi, не обходиться народження, одруження, життя i смерть людини. Недарма казали: “Рушник — як доля, на ньому люди вишивали своє життя”.

Рушники-спогади усміхаються до мене зі стін моєї хати, творять у моїй душі вічне диво. Дивлюся на них і серцем яснію. Іскриться в них любов, переливається барвами в кожній квіточці, гілочці, рисочці кожній, і кожний рушник вдивляється в мене маминими і бабусиними очима,благословляє на новий день під сонцем і небом, навіює щось тремтливо-печальне і невловимо-радісне… Нехай це не модно нині, але дивишся на це рукотворне диво на стінах – і на серці так легко, щасливо. Вдивляєшся в кожен мамин і бабусин стіжок – і розквітаєш душею…

До нашого часу збереглися рушники моєї покійної бабусі Ганни вишиті у 1940 році.

Оживають на рушниках барвисті квіти… Це золоті руки моєї бабусі творять дива. ЇЇ праця невтомна, її винахідливість і фантазія безмежна.

Народилася моя бабуся в невеликому селі Авдіївка, Чернігівської області, Куликівського району . Саме тут минуло її нелегке дитинство та юність. “Життя прожила, як і всі люди мого віку, важке. Війна, тяжка праця в колгоспі”, — говорила про себе Ганна Макарівна.

Через важку працю зранку до вечора в дитинстві, в юності не мала можливості вишивати. Мала тільки мрії… Добре, що гарні, красиві мрії здійснюються. Вишивати почала вже в зрілому віці, коли підросли діти та стало більше часу.

Квітуйте, мої рушники дитинства, осявайте мені сонячну стежину, променисту доріженьку серед дорідних хлібів і буйних трав, замріяних садів і вродливих квітів. І допоки я йтиму нею, я жива, бо нуртує в мені Пам’ять. Пам’ять віків у серці, оживає маминою й бабусиною любов’ю, закарбована в рушниках мого дитинства.

Хай живе краса на вишиванці моєї бабусі! Хай співають пташки, пломеніє калина, хизуються красою різнокольорові квіти. Тут мудрість поколінь і невимовний талант моєї бабусі. Слава рукам, що створили таку красу!

Краєзнавча година «Чи знаєте ви, що таке оберіг?»

В рамках місячника народознавства «Обряди, звичаї мого краю та моєї родини» керівником творчої майстерні «Шляхетна українка» Валентиною Миколаївною Брунець 22 січня була проведена краєзнавча година «Чи знаєте ви, що таке оберіг?». Вихованці із захопленням слухали розповіді про оберіг – амулет щастя і гаразду, чарівний предмет, що призначений захищати свого власника. Він приносить удачу, попереджає про небезпеку, поліпшує стан здоров’я. Для українців такими амулетами слугували повсякденні предмети: хліб, вишитий рушник, вінок, вишиванка, лялька-мотанка, лелека, мак та зубчики часнику.

Діти, бережіть звичаї, шануйте наші обереги! Любіть Україну, любіть українську мову, співайте українських пісень. Хай з кожним днем міцніє наша держава!