Новини гуртожитку

Весна заглядає у віконце! Час наводити лад у всіх закутках !

Ось і учасниці творчої майстерні "Шляхетна українка" вирішили зазирнути у бабусину скриню та знайшли там давній жіночий головний убір - намітку.

       Намітка - це покривало з тонкого серпанку, яким прийнято здавна зав’язувати поверх очіпка голову заміжнім жінкам. Намітка являє собою смугу з дуже тонкого білого кужельного льняного полотна шириною 30-70 сантиметрів і завдовжки від трьох до п'яти (іноді до семи) метрів, яку певним чином зав'язують навколо голови. Було більше 30 способів пов'язування цього головного убору. Найбільш поширений - коли один кінець пропускали під підборіддям і драпірували в фалди над плечем, а другий звисав на спину. Іноді обидва кінці вив'язувати в бант, ззаду або над чолом; іноді в два банти. Перекинуті за спину кінці намітки досягали талії, а часом і землі.Полотно для намітки ткали особливим чином: нитки качка не прибивались впритул одна до одної, тому готова тканина нагадувала щільну марлю. Полотно робили з кращих сортів льону, рідше - з конопель. Крім цього, набули поширення намітки з мусліну. Кінці полотнища прикрашалися вишивкою, мереживом, плетінням.

     Дівчина вперше надягала намітку на своєму весіллі.У весільному обряді намітка з’являється двічі: вранці перед вінчанням урочисто розплітали молодій косу, а мати пов’язувала їй білу серпанкову намітку; другий раз намітка з’являється, коли мати зустрічає зятя; нарешті, один з обрядів українського весілля називається «намі́тка свекру́сі». Коли на другий його день молоду, саджаючи за стіл, покривали наміткою, дружко, ніби прицілюючись палицею в молоду, тричі вдаряв нею по стіні, кажучи: «Поможи, Боже, лисицю застрелити»; потім кінцем палиці знімав намітку з молодої, тричі розмахував нею над головами наречених і віддавав свекрусі зі словами: «Нате Вам від молодої невістки гостинець». Цей обряд символізував єднання невістки зі свекрухою. Наміткою, як і рушника́ми або червоною ху́сткою з’єднували руки молодих на знак побажання щасливого життя, чистого шлюбу.

    До речі, наміткою покривали не лише наречену, а й дівчину, яка завагітніла до шлюбу і мала народити. Заміжні жінки приходили до «покритки» (так тепер називали цю дівчину у суспільстві) і пов’язували їй голову «по-заміжньому».

     Намітку дарували на родинах і хрестинах. На весільну намітку матері повитуха клала новонароджену дівчинку - це було побажанням довгих, як це полотно, років життя, і щоб малятко виросло доброю господинею.